Irysia В принципі, як стороння людина, як цілком вірю, що і батьки далеко не цукор.
Цукор чи ні, але я хочу пояснити один момент — я, як людина незалежна від цієї клоаки, маю задоволення вільно обирати з ким я спілкуюсь, а з ким ні. Не секрет, що впродовж останніх 13 років, в мене є певні дружні стосунки майже з усіма нашими колишніми фігуристами (вони мені як діти вже), і з деякими батьками — а от тут лише тому, що це дійсно люди, в яких я бачу певні моральні цінності, проактивність та принциповість. Коли бачиш багато років, як одні батьки поливають брудом всіх навколо, а інші на змаганнях засмучуються падінню конкурентів, розумієш, що не всі однакові.
Так ось про Аллу Павлову просто розповім один епізод, який для мене її дуже добре характеризує. І мені реально байдуже чи зрозуміють люди про що це, чи ні.
Років не знаю скільки тому, я попросив мене підвезти на ковзанку (дивитись тренування), і в машині повній дітей, Алла мене підвезла. Але по дорозі ми зупинились підібрати ще одного нашого фігуриста (національного чемпіона на той момент, конкурента Вані Павлова, до речі) — він хоч і жив неподалік від Шаллет, але не важко було підкинути. І от ми стоїмо біля обочини десь на Дарниці — якийсь реально майже пустир, сидимо, в габаритній машині, маємо кілька хвилин зачекати. І тут Алла на повному автоматі каже "Я трохи проїду вперед, бо он стоїть дідусь якийсь, і, напевне, виглядає маршрутку, а я йому закриваю огляд." і проїжджає вперед.
Ще раз — Київ, габаритна машина (в Україні ж ще досі діє правило, що в кого більша машина, то й нагліший, нє?), якийсь дарницький пустир (то навіть не зупинка була), якийсь дідусь (який може просто так стояв). Але у людини мозок на автоматі детектить, що, можливо, її дії заважають іншим, і це нескладно змінити і вона це робить, як само собою зрозумілу справу.
Не знаю як ви, але це той тип людей, з якими ви б хотіли відправляти своїх дітей на змагання. Я дуже мало таких людей знаю серед наших ветеранів ФК, та й навіть у нормальному світі далеко не всі мають такі якості та принципи. Сподіваюсь, що серед нових батьків, які тільки ще приходять в цей дивний світ, таких багато.
А так-то, звісно, не цукор. Ніщо окрім цукору — не цукор )
У мене все.
