До сумбурності вражень додав, також, і Віктор Петренко на відкритті: з одного боку – круто, в свої 51 так "зажигати" (нічого складного не робив, але енергія відчувалась у всьому – молодь таке рідко навіть демонструє), а з іншого – знову ці бравади про "одеську школу" і традиції олімпізму, тільки тут ще й живого чемпіона показали (кому?). Цей бобік здох, радянського союзу вже немає, система побудована під планову економіку вже не працює в Україні – але ж ні, до останнього будемо одне одному розповідати казки про те яка в нас школа і чемпіони, незважаючи на те, що це було третину століття тому, а далі невпинне піке донизу.
І сам Віктор, як віце-президент УФФК, і людина, яка, напевне, щось хотіла б змінити на краще, зміг лише сказати "буду радий ще отак повиступати, і бажаю спортсменам удачі і нехай переможе найсильніший". А потім повернеться в ринкову економіку США, і буде тренувати фігуристів (в тому числі українських) в системі, де немає маразму на кшталт "майстрів спорту".
