Мені не так цікава сама драма з переходом, як реакції і коменти учасників, в яких я бачу дуже глибоку проблему уявлення про відносини між тренерами та учнями (яку, на жаль, Україна поки що теж поділяє). Ось пряма мова Євгенія:
"Процесс начался, готовим официально документы на федерацию о переходе Саши Трусовой ко мне в академию, в мою группу. Все мы на самоизоляции, но сейчас время переходов, мы все делаем официально, как должно быть, - заявил Плющенко. - Считаю, что Саше за столько лет, что они катались в "Самбо-70", нужно правильно пообщаться с руководством и тренером. Жизнь такая штука, что спортсмен иногда переходит к другому тренеру, считаю, это нормально.
(джерело: https://tass.ru/sport/8407281)
"Жизнь - такая штука ... иногда переходит... считаю, что это нормально" – блін, ну ще б додав "я не певен... можливо... не бийте за таку нестандартну думку". Звісно, що нормально! Спортсмен має бути не рабом тренера, а клієнтом. Дружні-рабські-сімейні стосунки, які збудовуються в процесі, не мають змінювати того факту, що це дві окремі людини, в яких є свої бажання, своє бачення майбутного і право обирати що, де, як і з ким робити. А так, звісно, розрив міцних стосунків це завжди боляче — бажаю всім учасникам драми найкнайскоріше загоїти рани і переключитись на продуктивну працю.
