anna_nosach мені здається, постійно совати вікові обмеження - це наче косметичне вирішення проблеми, яка потребує повноцінного лікування. Не у віці допуску до змагань суть, а в пріоритетах у підготовці, який сам ISU створює нинішніми правилами й суддівством, що не мотивують покращувати скейтінг скілз і транзішени чи навіть вдосконалювати техніку стрибків, не мотивують шукати рецепт спортивного довголіття, а якраз заохочують конвеєр і вбивання здоров'я. І ту ж Етері нинішня система ніяк не мотивує цікавитися альтернативними способами тренування. Вона вміє працювати на результат лише з обмеженим пулом фігуристок з конкретними характеристиками. Хіба система заохочує її напрягатися з післяпубертатними й/або травмованими спортсменками, для яких просто дати знеболювальне перед стартом уже не варіант? Хіба заохочує напрягатися й не доводити дітей до такого стану, що вона сама не знає (або не хоче знати), що з ними робити? У цьому проблема. Якщо пропрацювати, звідки ноги ростуть, і змінити пріоритети в оцінюванні й підготовці, то й 15-річні в списку учасниць нікому не заважатимуть, бо їм доведеться бути вундеркіндами, щоб претендувати на медалі й узагалі на поїздку на ЧС/ОІ.
Вважаю, що зміни вікових обмежень мають розглядатися в основному в контексті психологічного здоров'я спортсменів/-ок. У тенісі, наприклад, гравчинь допускають до дорослих змагань з 15 років, але з певними обмеженнями до кількості турнірів, у яких вони можуть узяти участь, і з дорослішанням ця кількість поступово збільшується. Розумію, що не зовсім коректно порівнювати ці види спорту, але суть у тому, що в тенісі в основі змін у вікових обмеженнях свого часу була безпека підлітків, які могли не справлятися з психолгічним тиском, ранньою популярністю й надмірною увагою (це те, що мене дуже лякало в ситуації з 13-річною Алісою Лю кілька років тому) + запобігання ранньому вигоранню в спортсменок.
