Форум Skate Ukraine

Koxiya зрозуміло шо є і позитивні моменти. Дякувати Богу, не всі люди погані. Ніби ніхто цього і не заперечує. Але якщо повернутись таки до результатів, то де вони позитивні? Вже який рік наші фігуристи просто натовпом переходять в інші федерації. І не сказати б, що так в нас така шалена конкуренція, як в Росії чи криза перевиробництва як в тій самій Росії.
Я не прихильник того, щоб спортсменів тримати, але така тенденція визиває подив. Умовно кажучи, держава вкладає у фігуристів гроші з рівня ДЮСШ, щоб потім вони заробляли медалі іншим країнам. Наша ж країна сидить без медалей. Я, як платник податків, не надто вдоволена такою роботою федерації. То де позитив?

Irysia Наша ж країна сидить без медалей.

@Irysia які медалі, у нас на ЧС останні роки по дві дисципліни представлені, на минулому лише НН пройшли в довільну.
Власне як буде зараз теж не зрозуміло, є НН, Шмуратко, Настя на ЧС по техмінімуму проходить, але ж у зв'язку з обставинами форма у неї поки що не дуже, думаю жіночу квоту будемо брати на Небельхорні. Спортивна пара мимо, в них жодного міжнародного старту, навряд чи вони зможуть/захочуть дебютувати на ЧС.

bes Має працювати федерація.

Koxiya И в каждой школе есть (или должен быть) родительский или попечительный совет. И он должен работать.

Ага. "В мире не должно быть бедности". "Политики должны быть честными". "Корпорации не должны быть жадными"

Я не знаю, как мне ещё объяснять, что wishful thinking это не та стратегия, которая приведёт к изменениям.

Всем хочется простых и лёгких ответов, но их нет. Если вы хотите изменить систему, то её нужно для начала понять. Не знаю как вы, но мне надоело слушать поверхностные и простые объяснения.

Koxiya Клуб и СДЮШ вполне могут работать параллельно.

Я не знаю, что вы имеете ввиду по этим.

Давайте ещё раз – клубная система это концептуально другая модель взаимоотношения государства и общества. Государство не владеет спортом посредством цепочки министерства-федерации-ДЮСШ, а даёт заказ на спорт и финансирует его через клубы – которые создаются обществом. Как вы видите эти две разные системы работающие параллельно? Государство может делать специальный статус для клубов, которые соответствуют определенным нормам или требованиям и называть это хоть ДЮСШ, хоть как угодно – но фундаментом этой системы всё равно выступают клубы и тренеры, а не чиновники и связи.

divan думаю ДЮСШ цілком можуть працювати паралельно з клубами, як частина саме освітнього і оздоровчого процесу. Як би це пояснити... Ну от на прикладі отримання освіти. Ми вчимося в школі до 11 класу, отримуємо знання, можливо отримуємо атестат з відзнакою (і можливість безплатного навчання) Так само в ДЮСШ - дати право вчити до певної межі, а потім - хочеш ідеш далі, тобто в клуб за високими досягненнями, хочеш катаєшся для себе. Маєш талант, бажання, працелюбність - ДСЮШ дасть рекомендації і можливість отримати підтримку держави чи клубу.

divan так, ще один пост оффтопу і більше не буду:)
Так само "раптово" як почнуть існувати клуби. Якраз я і писала про те, щоб вивести їх з "системи отримання медалей". Чи змінити систему під клубну можна, а реорганізувати діяльність ДЮСШ ні? Просто їх закрити і все? І що далі?
Хочу нагадати, що в нас крім великих міст є ще провінції, в яких клуби просто не матимуть за що існувати, бо спонсорів мало, доходи у батьків так собі, а в місцевих бюджетах грошей і так вічно не вистачає.

divan здаюся:) дуже хочеться щоб так все і було з клубами бо держава в нас теж вроді як демократична, і влада належить народу...
Ладно, то песиміст в мені бурчить:( Бо була ситуація що змін-то добилися (я тут згадувала колись про дитсадок), а вийшли ті ж яйця, тільки в профіль. Менталітет щоб його. Зробила висновок що перш за все треба міняти систему в головах.

divan Лупцюють діточок чохлами, волають несамовито, принижують, виганяють за недостатні результати в ДЮСШ не просто так.

Найгірше що є батьки які так дозволяють і не побоюсь цього слова схвалюють таку поведінку тренера, ще й можуть вдома додати. Амбіції переважають розум.
Крім тренерів добре щоб в команді був ще й психолог

divan Я не знаю, що це за історія. Але буду радий почути.

Якщо коротко - пожежа в дитсадку, ремонт коштами батьків і спонсорів. Перший рік ок, все було чудово, нам допомагали з меблями, з харчуванням. Тепер почався якийсь треш, чи то спонсор смак влади відчув, чи що, спроби втягнення у махінації з податками, погрози відібрати подароване і так далі. Кінець той самий що був з відділом освіти - грошей не даємо, крутіться як хочете. Розірвали співробітництво і знов у пошуках, а в селі це справа важка.

От це та велика частина тих 50% проблем у головах - дай людині хоч якусь владу починається синдром вахтера, звідси і тренери що кричать на дітей, директори ДЮСШ які дітей виганяють, чинуші що не дають акредитації і спонсори які бачачи що від них залежать починають ультиматуми ставити.
Ну і "моя хата скраю", куди без цього.

Блін, я і тут умудрилася в оффтоп:(

Як на мене, то безкоштовно в наших реаліях - шлях в нікуди в будь-якому випадку. Ми бідна країна і фінансування ось таких державних сфер завжди буде залежати від лівої п'ятки актуального керівника.
Поясню.
В моїй звичайній школі був басейн. На його базі не було спортивної школи, але більш-менш серйозні гуртки були. Коли нашому класу запропонували ходити на плавання, то значна частина однокласників погодилися. І я теж. Спочатку все було класно і позитивно, але потім почалося. То гарячої води нема, то опалення нема, то фен зламався, а з мокрою головою взимку на вулицю не підеш. Зайняття перетворилися на квест: буде чи не буде. Кількість учнів стрімко зменшувалася. Власне я сама походила рік і на тому все бажання скінчилося. Хоча все це було безкоштовним і всім нам подобалося. Але що пішло не так? Підпорядкування було абсолютно державним. Не знаю, в якому обсязі тоді виділялося фінансування, але явно, що грошей було мало. Де могли взяти більше? А ніде. Утримання ж на державі, зайняття безкоштовні. І що в результаті? Бассейн активно простоював роками, хоча потреба у ньому була. Знаю, що в багатьох інших і не тільки спортивних гуртках, чимало адміністративних питань вирішувалося за рахунок фінансів батьків. Скинулися і купили, а по документах провели як подарунок чи шось подібне. Ну і? Чим це краще за офіційні взноси в касу з податками та таким іншим? І зараз значний пласт спортивних шкіл в тіні і на плечах батьків, але офіційно все безкоштовно і за рахунок держави, тому за державою останнє слово в усьому. Так в чому користь такої системи?

Проблеми відомі, не зовсім зрозумілі шляхи їх вирішення.

bes а чи відомі? Скільки з батьків, які радісно приводять діточок в ДЮСШ, розуміють/знають про ці проблеми? У відсотках, приблизно?

З мого досвіду, більшість людей не розуміє цього, доки вляпається в цю халепу по повні вуха, і то, скоріш за все, повну картинку мало хто побачить. І це нормально – ми ж, коли приходимо у супермаркет – просто хочемо купити хліба, а не аналізовати модель мережевої логістики цього закладу. Тому я не певен, що більшість людей розуміють що не так з цією системою.

Коли невідомі шляхи рішення – потрібно вивчати prior art інших країн. Прибалтика – один з найкращих варіантів, бо мали схожу ситуацію. Вони докомунізували спорт майже одразу, хоча в них вже був досвід клубної системи ще до окупації СССР, плюс приклади у сусідів. В Естонії залишили статус "спортивної школи" для клубів, які мають певні критерії, наприклад. Але по суті, цю систему центрального планування і контролю знищили, і дали людям в спорті робити свою справу.

А загалом, шляхи два – або дерегулювати спорт, або тягнути цю лямку й далі. У першому випадку, не обов'язково "знищувати" ДЮСШ, як тут дехто натякає – їх просто потрібно поставити в рівні умови. Ті ДЮСШ які зможуть чи навчаться бути ефективними (зараз вони всі неефективні) – виживуть, інші – вимруть самі, як динозаври. Те саме буде відбуватися з клубами – так це і працює. Ну, а другий шлях – яким зараз вирішив йти чинний міністр спорту пан Гутцайт – тягнути цю лямку, намагатись вирішувати не коріння проблеми, а симптоми проблем. Але міністри приходять і уходять, а вашим дітям тут ще жити і кататись.

Пан Гутцайт (дуже шанована людина у світі спорту) сам звідки? Правильно - з СРСР. Перебудувати його уявлення про СИСТЕМУ я думаю вже не можливо. Його виростили у тій системі, він вважатиме її ефективною вже тільки тому, що у нього ж вийшло стати чемпіоном:) Спортсмени того часу, коли ще існував совок, бачать ту систему спорту дуже классною. Для них же все було "безкоштовно", такий собі комунізм у країні недорозвиненого соціалізму.

З інтерв'ю олімпійської чемпіонки та досі активної біатлоністки Олени Підгрушної

• Учитывая твой опыт функционера, твою годичную работу в качестве заместителя министра, какой бы выход в этой ситуации ты видела?

• Я вижу одно: нужно вернуть взгляды руководства государства - Президента, Правительства, Верховной Рады - лицом к спорту. Потому что спорт уменьшает расходы на медицину - ведь дети будут здоровы. Он уменьшает расходы на образование, потому что спорт сильно воспитывает детей. Соответственно, сильнее будут вооруженные силы, потому что это - здоровое поколение, здоровая нация. В спорте очень много плюсов, но о нем вспоминают только тогда, когда спортсмен едет на международные соревнования. А как ты дошел до такого уровня - никого это не интересует. Нужно к этому вернуться: или нормально возродить ДЮСШ, дав им нормальное финансирование, обеспечив инвентарем, или полностью сломать текущий порядок в пользу, например, клубной системы. Но в таком случае у взрослого человека должны быть достаточные доходы, чтобы платить за этот клуб для своего ребенка. А нация в целом у нас очень сильная - я обожаю украинцев, это невероятные люди! Но, к сожалению, взгляды пока отвернуты от спорта. Поэтому наше поколение до сих пор выступает.

Проблема й вирішення настільки очевидні, що дивно, що так багато людей все ще тримається за старе...