ДЮСШ та клуби
divan Я не вірю, що лише я мушу переїжджати з Іспанії, щоб в Україні можна було б подивитись відео з чемпіонату України, який проводить держава.
Держава лише виділяє кошти, до того ж - дуже мізерні. Має працювати федерація. А вона, на жаль, лише ведмедиків закуповує. Гарні ведмедики, але до організації турніру у широкому розумінні справи, починаючи із банального анонсу змагань, це має дуже віддалене відношення.
divan безперечно.
Irysia конечно, я сюда зашла не мимо проходя
со своим ребенком прошла 15 лет спортивной жизни, бок о бок с тренерами и другими сотрудниками, помогающими спортсменам и их родителям. Историй много разных. Просто нужно видеть не только плохое (что бывает, все мы люди) но и хорошее. Лично я очень благодарна тренерам и работникам федерации.
А вы лично знаете кого-то из федерации? Общались лично? Или воспринимаете как что то абстрактное?
Изменения бесспорно нужны. Но я не сторонник все ломать до основания. Я вижу работу клуба изнутри, и вижу много моментов которые не способствуют работе на результат. Для меня это неприемлемо, я за спорт.
Клуб и СДЮШ вполне могут работать параллельно.
И в каждой школе есть (или должен быть) родительский или попечительный совет. И он должен работать.
Koxiya зрозуміло шо є і позитивні моменти. Дякувати Богу, не всі люди погані. Ніби ніхто цього і не заперечує. Але якщо повернутись таки до результатів, то де вони позитивні? Вже який рік наші фігуристи просто натовпом переходять в інші федерації. І не сказати б, що так в нас така шалена конкуренція, як в Росії чи криза перевиробництва як в тій самій Росії.
Я не прихильник того, щоб спортсменів тримати, але така тенденція визиває подив. Умовно кажучи, держава вкладає у фігуристів гроші з рівня ДЮСШ, щоб потім вони заробляли медалі іншим країнам. Наша ж країна сидить без медалей. Я, як платник податків, не надто вдоволена такою роботою федерації. То де позитив?
Irysia Наша ж країна сидить без медалей.
@Irysia які медалі, у нас на ЧС останні роки по дві дисципліни представлені, на минулому лише НН пройшли в довільну.
Власне як буде зараз теж не зрозуміло, є НН, Шмуратко, Настя на ЧС по техмінімуму проходить, але ж у зв'язку з обставинами форма у неї поки що не дуже, думаю жіночу квоту будемо брати на Небельхорні. Спортивна пара мимо, в них жодного міжнародного старту, навряд чи вони зможуть/захочуть дебютувати на ЧС.
Ага. "В мире не должно быть бедности". "Политики должны быть честными". "Корпорации не должны быть жадными"
Я не знаю, как мне ещё объяснять, что wishful thinking это не та стратегия, которая приведёт к изменениям.
Всем хочется простых и лёгких ответов, но их нет. Если вы хотите изменить систему, то её нужно для начала понять. Не знаю как вы, но мне надоело слушать поверхностные и простые объяснения.
Koxiya Клуб и СДЮШ вполне могут работать параллельно.
Я не знаю, что вы имеете ввиду по этим.
Давайте ещё раз – клубная система это концептуально другая модель взаимоотношения государства и общества. Государство не владеет спортом посредством цепочки министерства-федерации-ДЮСШ, а даёт заказ на спорт и финансирует его через клубы – которые создаются обществом. Как вы видите эти две разные системы работающие параллельно? Государство может делать специальный статус для клубов, которые соответствуют определенным нормам или требованиям и называть это хоть ДЮСШ, хоть как угодно – но фундаментом этой системы всё равно выступают клубы и тренеры, а не чиновники и связи.
divan думаю ДЮСШ цілком можуть працювати паралельно з клубами, як частина саме освітнього і оздоровчого процесу. Як би це пояснити... Ну от на прикладі отримання освіти. Ми вчимося в школі до 11 класу, отримуємо знання, можливо отримуємо атестат з відзнакою (і можливість безплатного навчання) Так само в ДЮСШ - дати право вчити до певної межі, а потім - хочеш ідеш далі, тобто в клуб за високими досягненнями, хочеш катаєшся для себе. Маєш талант, бажання, працелюбність - ДСЮШ дасть рекомендації і можливість отримати підтримку держави чи клубу.
- Змінено
nikiviki яким чином ДЮСШ – які є частиною брутальної радянської системи відсіву дітей для завоювання медалей в казну держави – раптово перетворяться на "частину освітнього та оздоровчого процесу"? В них ніколи не було цієї функції. Лупцюють діточок чохлами, волають несамовито, принижують, виганяють за недостатні результати в ДЮСШ не просто так.
Може тоді і уряд України перетворимо на найрозумніших леді та джентельменів з взірцевими принципами та мізками, раз така гулянка? :)
PS. Сорі, ми кудись в офптоп з теми пішли.
divan так, ще один пост оффтопу і більше не буду:)
Так само "раптово" як почнуть існувати клуби. Якраз я і писала про те, щоб вивести їх з "системи отримання медалей". Чи змінити систему під клубну можна, а реорганізувати діяльність ДЮСШ ні? Просто їх закрити і все? І що далі?
Хочу нагадати, що в нас крім великих міст є ще провінції, в яких клуби просто не матимуть за що існувати, бо спонсорів мало, доходи у батьків так собі, а в місцевих бюджетах грошей і так вічно не вистачає.
- Змінено
nikiviki клуби з'являються автоматично, коли держава перестає вказувати людям, що їм можна робити в спорті, а що ні. Фактично, в Україні вже є клуби, але вони ніяк не зареєстровані, і не знають самі, що це називається в світі клубами – в них немає навіть прикладів. Спорт потрібно дерегулювати та декомунізувати. Ще раз – поки ми колективно вважаємо, що спорт належить державі, ніяких змін не буде.
nikiviki є ще провінції, в яких клуби просто не матимуть за що існувати, бо спонсорів мало, доходи у батьків так собі, а в місцевих бюджетах грошей і так вічно не вистачає
Блін, ну звідки ви берете ці уявлення про клуби?
ДЮСШ фінансується з місцевого бюджету. Різниця в тому, що ДЮСШ створюються міськрадою, директори назначаються звіерху і всі контролюються зверху. Клуби створюються спортивною спільнотою, мають демократичні процеси самоорганізації. Чому, чому у вашій картині світу на контрольовані зверху ДЮСШ – які використовують ці гроші неефективно, які відсіюють більшу частину людей від занятть спортом, в яких немає демократичних механізмів рішення проблем – знаходяться гроші, а на клуби – ні?
divan здаюся:) дуже хочеться щоб так все і було з клубами
бо держава в нас теж вроді як демократична, і влада належить народу...
Ладно, то песиміст в мені бурчить:( Бо була ситуація що змін-то добилися (я тут згадувала колись про дитсадок), а вийшли ті ж яйця, тільки в профіль. Менталітет щоб його. Зробила висновок що перш за все треба міняти систему в головах.
divan Лупцюють діточок чохлами, волають несамовито, принижують, виганяють за недостатні результати в ДЮСШ не просто так.
Найгірше що є батьки які так дозволяють і не побоюсь цього слова схвалюють таку поведінку тренера, ще й можуть вдома додати. Амбіції переважають розум.
Крім тренерів добре щоб в команді був ще й психолог
nikiviki Бо була ситуація що змін-то добилися (я тут згадувала колись про дитсадок), а вийшли ті ж яйця, тільки в профіль
Я не знаю, що це за історія. Але буду радий почути.
Це як раз моя головна теза з реформою спорту в Україні і переходу до клубної системи (яка відбудеться, питання лише в часі) – що проблема на 50% в законодавстві, і 50% в головах. Змінювати систему треба і згори і знизу.
divan Я не знаю, що це за історія. Але буду радий почути.
Якщо коротко - пожежа в дитсадку, ремонт коштами батьків і спонсорів. Перший рік ок, все було чудово, нам допомагали з меблями, з харчуванням. Тепер почався якийсь треш, чи то спонсор смак влади відчув, чи що, спроби втягнення у махінації з податками, погрози відібрати подароване і так далі. Кінець той самий що був з відділом освіти - грошей не даємо, крутіться як хочете. Розірвали співробітництво і знов у пошуках, а в селі це справа важка.
От це та велика частина тих 50% проблем у головах - дай людині хоч якусь владу починається синдром вахтера, звідси і тренери що кричать на дітей, директори ДЮСШ які дітей виганяють, чинуші що не дають акредитації і спонсори які бачачи що від них залежать починають ультиматуми ставити.
Ну і "моя хата скраю", куди без цього.
Блін, я і тут умудрилася в оффтоп:(
Як на мене, то безкоштовно в наших реаліях - шлях в нікуди в будь-якому випадку. Ми бідна країна і фінансування ось таких державних сфер завжди буде залежати від лівої п'ятки актуального керівника.
Поясню.
В моїй звичайній школі був басейн. На його базі не було спортивної школи, але більш-менш серйозні гуртки були. Коли нашому класу запропонували ходити на плавання, то значна частина однокласників погодилися. І я теж. Спочатку все було класно і позитивно, але потім почалося. То гарячої води нема, то опалення нема, то фен зламався, а з мокрою головою взимку на вулицю не підеш. Зайняття перетворилися на квест: буде чи не буде. Кількість учнів стрімко зменшувалася. Власне я сама походила рік і на тому все бажання скінчилося. Хоча все це було безкоштовним і всім нам подобалося. Але що пішло не так? Підпорядкування було абсолютно державним. Не знаю, в якому обсязі тоді виділялося фінансування, але явно, що грошей було мало. Де могли взяти більше? А ніде. Утримання ж на державі, зайняття безкоштовні. І що в результаті? Бассейн активно простоював роками, хоча потреба у ньому була. Знаю, що в багатьох інших і не тільки спортивних гуртках, чимало адміністративних питань вирішувалося за рахунок фінансів батьків. Скинулися і купили, а по документах провели як подарунок чи шось подібне. Ну і? Чим це краще за офіційні взноси в касу з податками та таким іншим? І зараз значний пласт спортивних шкіл в тіні і на плечах батьків, але офіційно все безкоштовно і за рахунок держави, тому за державою останнє слово в усьому. Так в чому користь такої системи?
- Змінено
Так, інфраструктура – то окремий біль цієї "безкоштовної" системи. ДЮСШ які володіють чи орендують муніціпальними/державними спортивними об'єктами не мають стимулів використовувати їх ефективно – в них однаково буває що і простоює лід, і що неадекватна кількість учнів одночасно. Їм все одно – це все сплачено за податки українців, тож для директорів ДЮСШ немає різниці.
Більш того, якщо ви захочете зняти шкільний лід для тренувань – наприклад ви знову привезли Брайна Орсера і хочете потренуватись з ним в клубі – ви, скоріш за все, не зможете це зробити, вас фідфутболять. Але все буде залежати від директора: він чи вона може заломити вам ціну (звісно, яку ви змушені будете сплатити в карман) і пустити потренуватись "неофіційно". Тож спочатку за цей лід сплатили українці через податки, а потім, люди, які хочуть таки займатись і розвивати спорт – платять ще й через нал директору.
Тож ми в результаті, платимо за інфраструктуру двічі.
Вона при цьому використовується дуже і дуже неефективно. Плюс, ця система відштовхує від занятть фігурним катанням усіх, хто не проходить по державним радянським критеріям – пухленьку дівчинку о 10 років не візьмуть, хоча вона могла б через 20 років стати директоркою інвесткомпанії, яка б побудувала 10 льодових арен просто тому, що вона вже зв'язала своє життя з фігурним катанням. Всі ці десятки тисяч людей, які з дитинства вже знають "що їм пізно в фігурне катання", випадають зі маси людей, які б створювали попит на будівництво нових ковзанок.
З економічної точки зору, поточна система ДЮСШ (повторюю - саме система, а не люди в ній) – це дисфункціональна катастрофа. А потім всі дивються, чого ж це в Україні не будуються ковзанки, не з'являються тренери, які можуть хоча б подвійні нормально ставити, і немає результатів.
PS. Мені здавалося, що проблеми ДЮСШ всім добре відомі, але ні, доведеться писати детальну статтю де з нуля розповідати в чому проблеми.
Проблеми відомі, не зовсім зрозумілі шляхи їх вирішення.
bes а чи відомі? Скільки з батьків, які радісно приводять діточок в ДЮСШ, розуміють/знають про ці проблеми? У відсотках, приблизно?
З мого досвіду, більшість людей не розуміє цього, доки вляпається в цю халепу по повні вуха, і то, скоріш за все, повну картинку мало хто побачить. І це нормально – ми ж, коли приходимо у супермаркет – просто хочемо купити хліба, а не аналізовати модель мережевої логістики цього закладу. Тому я не певен, що більшість людей розуміють що не так з цією системою.
Коли невідомі шляхи рішення – потрібно вивчати prior art інших країн. Прибалтика – один з найкращих варіантів, бо мали схожу ситуацію. Вони докомунізували спорт майже одразу, хоча в них вже був досвід клубної системи ще до окупації СССР, плюс приклади у сусідів. В Естонії залишили статус "спортивної школи" для клубів, які мають певні критерії, наприклад. Але по суті, цю систему центрального планування і контролю знищили, і дали людям в спорті робити свою справу.
А загалом, шляхи два – або дерегулювати спорт, або тягнути цю лямку й далі. У першому випадку, не обов'язково "знищувати" ДЮСШ, як тут дехто натякає – їх просто потрібно поставити в рівні умови. Ті ДЮСШ які зможуть чи навчаться бути ефективними (зараз вони всі неефективні) – виживуть, інші – вимруть самі, як динозаври. Те саме буде відбуватися з клубами – так це і працює. Ну, а другий шлях – яким зараз вирішив йти чинний міністр спорту пан Гутцайт – тягнути цю лямку, намагатись вирішувати не коріння проблеми, а симптоми проблем. Але міністри приходять і уходять, а вашим дітям тут ще жити і кататись.