Marlinka nikiviki чесно, мене аж бісить, коли отак кажуть: у мене дитина така-то - значить, і всі мають бути такими. Ще й на клепки натякають. Ви бачили зсередини тренувальні групи дітей-другокласників? Повірте, якщо дитина не хоче займатися, а хоче малювати чи складати пазли - більше року її у спорті не втримаєш. Ви в курсі, що є різні темпераменти, різні вдачі? У вас така, а в когось інша. І в дітей-фігуристів з мозаїками зазвичай також усе добре.

Я не говорила, що всі діти мають бути як моя, я про те що своїм дітям треба давати побути дітьми. І вважаю це теж батьківським обов'язком. Вже зараз я прекрасно бачу що ще рік два максимум і в художку доведеться вкладатися по повній, але цих кілька абсолютно "дитячих" років в неї було. А з трьох років на каток, з восьми потрійні, з 11-12 квади... Якось ненормально це. Що ж там з здоров'я лишається до 18?
Ті потрійні самі по собі не приходять, це важка праця якою навантажують дітей. Темперамент темпераментом, але мене ніхто не переконає що дитина 8-9 років сама по собі захотіла стрибати 3Т чи 3С. Це все нав'язується оточенням і батьками в тому числі. І, як правильно помітила @Irysia часто в шкоду навчанню, бо там все крутиться кругом катка.

Irysia До речі, коли мова заходить про спорт тут і там, то часто забувають про те, що в більшості розвинених країн дуже серйозно ставляться до навчання.

Тут звісно і фінансові можливості грають роль. В цьому плані мені подобаються батьки Щербакової, які очевидно приділяли навчанню і загальному розвитку Ані (та й всіх своїх дітей) значну увагу. А заради інтересу подивилася якось Загітову і Медвєдєву на цих ОІ... Ну, без коментарів.

  • Marlinka відповіли на це повідомлення.

        А тем временем, у нас наконец первая медаль - серебро в лыжной акробатике, юху! Принес чемпион Пхенчхана Александр Абраменко 👏 👏 👏 Было интересно и волнительно смотреть.

        • Irysia подобається це.

        Притримували наших хлопців і вчора, і сьогодні. Але змогли!!!
        І, насправді, дуже примно бачити саме колектив із спортсменів та тренерів. Справжня команда!

          Irysia А как победитель из Китая подошел к нашему тренеру и с таким уважением и признанием поздравлял, я аж удивилась. Видимо, и правда сильная команда у наших.

            Вʼячеслав Загороднюк в гостях у Skating Lesson, говорять про різне в контексті Олімпіади
            (початок на 1:06:00)

            • anna_nosach відповіли на це повідомлення.
            • machelle подобається це.

              Дівчата, яких запросили у показові

              nikiviki А з трьох років на каток, з восьми потрійні, з 11-12 квади..
              Ви перебільшуєте. В Україні, приміром, у спортшколу можна лише з 4-х. І у 8 років потрійні не вчать, роки на 2 пізніше.

              nikiviki Вже зараз я прекрасно бачу що ще рік два максимум і в художку доведеться вкладатися по повній,

              ну от знайдеться хтось, хто скаже, що в 10 років дитина має більше гуляти й рухатися не псувати зір у "художці по повній", чи не так? Але це ВАШ вибір і ВАШЕ бачення пріоритетів. А всьому світові не догодиш. Так само й батьки фігуристів.

              nikiviki Темперамент темпераментом, але мене ніхто не переконає що дитина 8-9 років сама по собі захотіла стрибати 3Т чи 3С. Це все нав'язується оточенням і батьками в тому числі. І, як правильно помітила @Irysia часто в шкоду навчанню, бо там все крутиться кругом катка.

              Сама не захоче, але примусу немає. Їй ставлять завдання - вона охоче виконує. Якщо дитині страшно стрибати або не виходить - вона довго не затримається в спорті. Діти, які залишаються, як правило, самі є амбітними й цілеспрямованими.
              Мені справді смішно читати всі ці охи-ахи про бідних дітей. Так, як правило, ситуацію бачать люди збоку. Хто всередины процесу, бачать це по-іншому.

              • Irysia відповіли на це повідомлення.
              • bes і Fs-ukr подобається це.

                      Marlinka діти дуже часто це тупо амбіції батьків.

                      З автобіографії теністиста Андре Агассі. Якщо хтось не знає, то це переможець 60 турнірів в одиночному (в тому числі 8 турнірів Великого Шолому, 17 турнірів серії Мастерс, 1 Кубок Мастерс та 1 Олімпійські Ігри) та 1 турнір (турнір серії Мастерс) у парному розряді.

                      МНЕ СЕМЬ ЛЕТ. Я разговариваю сам с собой, потому что страшно и, потом, больше нет никого, кто хотел бы меня выслушать. Я шепчу себе под нос: «Брось, Андре, сдавайся! Положи ракетку и уходи с корта, прямо сейчас. Иди-ка домой, съешь что-нибудь вкусненькое. Поиграй с Ритой, Фили или Тами. Посиди с мамой, посмотри, как она вяжет или складывает пазл. Разве это не здорово, Андре? Просто уйти и никогда больше не играть в теннис?»

                      Но я не могу. И не только потому, что отец потом будет гонять меня ракеткой вокруг дома. Что-то глубоко внутри меня — в животе, в мускулах — не дает сделать это. Я ненавижу теннис, ненавижу всем сердцем, и все же продолжаю играть, играю все утро и весь день, потому что у меня нет выбора. Неважно, насколько мне хочется бросить, — не сделаю этого. Я продолжаю уговаривать себя остановиться и все-таки по-прежнему играю, и эта двойственность, это противоречие между тем, чего я хочу, и тем, что я делаю, составляет суть моей жизни.
                      ...
                      ЧЕМ ЛУЧШЕ Я ИГРАЮ В ТЕННИС, тем хуже обстоят дела в школе. Это меня беспокоит. Я люблю книги, но чтение дается с трудом. Мне нравятся учителя, но я почти не понимаю, о чем они рассказывают. Кажется, я не могу выучить и понять все то, что ясно моим сверстникам. У меня идеальная память, но я не могу сосредоточиться. Мне все нужно объяснять по два-три раза. (Быть может, именно поэтому отец кричит каждую команду дважды?) Кроме того, я знаю, что отец проклинает каждую минуту, которую я трачу на учебу, ведь учиться приходится за счет времени на корте. Так что нелюбовь к школе и плохие отметки — это своеобразный знак уважения к отцу.
                      ...
                      Я много лет слушал, как отец кричит на меня за промахи. Одно-единственное поражение — и вот уже я сам жестоко казню себя. Я перенял его манеру — его нетерпение, перфекционизм, ярость, и теперь его голос не просто похож на мой: его голос стал моим. Чтобы мучить меня, отец больше не нужен. Я прекрасно справлюсь сам.

                      • divan і Marlinka відповіли на це повідомлення.
                      • machelle подобається це.

                          Irysia класна книжка, як раз дочитую.

                            Irysia діти дуже часто це тупо амбіції батьків.

                            звісно, дитині спосіб, стиль життя і перші захоплення первинно вибирають/підсовують батьки. Думаю, кожен хоч раз у житті змушував дитину робити уроки або, умовно кажучи, мити посуд, коли вона хотіла гуляти або "висіти в телефоні". Ми взагалі зараз занурюємося в якісь філософські підвалини життя. Дитина в принципі - плід системи цінностей своїх батьків. Звісно, що дитина навіть зі здібностями до музики/спорту/математики не сама просить відвести її до відповідної школи й наполегливо водити туди все дитинство. Але якщо заняття для неї - це суцільне насильство, не зможе вона далі займатися, повірте.

                            • Irysia відповіли на це повідомлення.

                                Marlinka Але якщо заняття для неї - це суцільне насильство, не зможе вона далі займатися, повірте.

                                Ну я Вам вище дала цитату Агассі. Також дуже був серйозний скандал з тенісисткою Еленою Докіч та її батьком.
                                Десь на форумі було відео нашої художньої гімнастки Наталі Годунко, де вона розказувала, як одна зі дівчат, з якою вона займалася, сама собі зламала руку тільки щоб більше не тренуватися. І таких історій безліч.
                                Я Вам щиру заздрю, якщо увесь подібний треш пройшов повз вас

                                • nikiviki відповіли на це повідомлення.
                                • divan і nikiviki подобається це.

                                    У Марка Мадьяра позитивний тест🙁

                                    • Nadia відповіли на це повідомлення.

                                      Дуже цікава нова програма This and That у Skating Lesson. В гостях була Поліна Едмундз. Вони говорили про жіноче одиночне на ОІ та взагалі про російське жіноче катання.
                                      Знаю, багато скажуть, що заздризники і тому подібне, тим не менш це те, про що і спеціалісти і фанати вже давно говорять.
                                      І найбільше в контекті компонентів Поліна похвалила Олю Мікутіну, до речі. Це щодо заангажованості.

                                      Irysia та навіть не треба шукати приклади в спорті, достатньо розпитати шкільних відмінників (всім привіт 😁).
                                      З введенням НУШ скільки незадоволених повилазило, бо як же тепер без циферок в журналі довести всім що твоя дитина найкраща?

                                        nikiviki обидно. Пара медленно но уверенно прибавляет.

                                          Коли навіть дворазовий олімпійський чемпіон в шоці 🙂)) Виконання і власне фотка 🙂))

                                          І метелик на +5. Прям аж шкода, що таке не можна показати на змаганнях.

                                            С одной стороны огромное счастье видеть, как Юзу проводит время на тренировке со всеми своими знаковыми программами. Видимо, ему предоставили полную свободу - и неограниченное время, и доступ к аппаратуре для музыки. Но в то же время, очень грустно. Будто он прощается...

                                            Irysia Он не человек! Это невозможно!!!

                                              Irysia І метелик на +5

                                              Це не метелик, а delayed axel. 🙂 Його винайшов Густаво Люссі, тренер Діка Баттона, і такий колись стрибали. Взагалі, це була ціла школа (її ще називали "американською") стрибків в довжину. Прольотні та довгі стрибки вважались крутіші. Коли наприкінці 80х пішов фокус на потрійні, і за прольот почали забувати, Люссі та його учні там били тривогу, ще тоді казали, що це призведе до "одноразових 15-ти річних чемпіонок". Як у воду гледіли.

                                              Ось Дороті Гемілл у 70х чи 80х:

                                              • Irysia відповіли на це повідомлення.
                                              • machelle подобається це.